Селище Діївка розросталося. З’являлися нові вулиці, селилися нові сім’ї, підростали в них діти... А школа була одна, побудована ще земством. Це була школа  №  94. І йшли до цієї школи діти за  3-5-7 кілометрів по розкислій глині весною і восени, взимку і влітку. Скільки часу і зусиль йшло на дорогу до школи!

Скільки глини перемісили дитячі ноженята і в дощ , і в сніг, і в спеку, і в холод!

Жителі нагірної частини Діївки почали просити побудувати ще одну школу в районі Січової гори. Але коштів на її будівництво в району не вистачало. Тоді в 1935 році жителі мікрорайону самі завезли шлак, глину, солому, дерево і методом народної будови почали зводити школу хоч би для найменших школярів. Таким способом було збудовано три класні кімнати і маленька учительська. Це сталося у 1936 році. Нарешті дочекалися хоч молодші школярі своєї школи. Навчалися вони у своїй 92 школі до 1941року.

1940 рік. Учні 92 школи

Під час війни з фашистами  школа була зруйнована, а тому після війни дітям довелося знову місити глину дорогою до 94 школи. Молодших школярів навчали в Жуковій хаті...Почали повертатися з війни ветерани, почали братися за роботу. З’явився у Діївці і фронтовик  Іванін Василь Артемович, людина вольова, діяльна, наполеглива, з педагогічною освітою.

Іванін Василь Артемович

Поставив він собі за мету відбудувати 92 школу. Зібрав жителів мікрорайону, поговорив з ними, порадився... І почали у вихідні збиратися слюсарі, теслі, муляри, токарі. Гуртом відбудували школу... І відбудували її в 1949 році, адже вона так потрібна була їхнім дітям. Директором початкової 92 школи призначили Іваніна Василя Артемовича.Підібрав він собі учителів із місцевих жителів: Козорівського Миколу Івановича, у минулому фронтовика, Тараненко Галину Миколаївну, яка перед війною закінчила Дніпропетровське педучилище, а у війну була евакуйована в Ташкент, де працювала в дитячому будинку. Повернувся з німецького полону Капшученко Григорій Архипович, який перед війною закінчив ДДУ; прийшла до школи на роботу його дружина Махно Марія Василівна, учителька з педагогічним довоєнним стажем Єрмакова О.В.

Іванін Василь Артемович – директор школи, Тараненко Галина Миколаївна –його дружина, учителька початкових класів

Завирувало  шкільне життя. Ці педагоги душу вкладали в улюблену роботу.Але ця школа все ще була початковою, для дітей 1-4 класів. А п’ятикласникам доводилося за 2-3 кілометри чимчикувати до 94 школи.У 1966 році почали розбудовувати селище, і біля школи з’явилася вулиця Проїжджа з її двома будиночками. Налагоджувалося життя, народжувалися у кожній родині діти, яким потрібна була нова середня школа. Питання про це не раз ставилося на засіданнях райвиконкому. Довга і важка була ця справа, займався нею директор школи Іванін В.А.І ось нарешті в 1962 році вирішили будувати середню школу. Але коштів у району не було, а тому вирішили добудувати до старої школи десять класних кімнат у два поверхи. Цим будівництвом керував Козинець Володимир Пилипович.

1963р. Добудова школи

1вересня 1963 року школа приймала учнів 1-8 класів. Стала наша школа восьмирічкою.Рік у ній директорував Козинець В.П., йому на зміну прийшов Жуков М.А. А невдовзі директором школи №92 призначили Горінштейна О.М., великого ентузіаста народної освіти. Через рік він домігся того, що школа із восьмирічної стала середньою.

.1977 рік.

З 1965 по 1973 рік СШ №92 керував ветеран Великої Вітчизняної війни Горінштейн О.М. За його керівництва школа розширилася, з’явилися нові гуртки, нові предмети. Прийшли до школи талановиті вчителі: Матухно Н.П., Явтушенко С. В., Горшкова Г.І., Шевченко Є.Ф., Ковальова Л.А., Чалик Є.С. великого ентузіаста народної освіти. Через рік він домігся того, що школа із восьмирічної стала середньою.

Третій справа - директор школи Горінштейн О.М.

Горінштейн О.М. до  останніх  днів  свого  життя не  поривав зв’язку зі  школою.Шкільне життя завирувало з новою силою, коли до школи прийшов  у  1973  році новий директор – Євтюхов  Л.А.Недарма  цю  людину  прозвали  «будівельник» -  почалось будівництво  шкільного тиру, заклали  фруктовий  сад, розарій,  збудували теплицю, обладнали географічний   та спортивний майданчики, обладнали шкільну майстерню руками вчителів, батьків, учнів.

З 1982   року до 2000 року  директором школи працювала Дятлова Любов Олексіївна.

Прийшли до школи талановиті вчителі: Білозерська Р.О., Кабаченко Л.І., Швачко Л.В., Кобзар Т.Ф., Верба Т.М., Черняк Н.Г., Меркотун Ю.І. Продовжували працювати на педагогічній ниві Різніченко Н.П., Явтушенко С.В., Бабченко В.Я.    Були створені такі кабінети: фізичний (зав. Сербін О.В.), української мови і літератури (зав. Бабченко В.Я.), біологічний (зав. Кабаченко Л.І.), географічний (зав. Білозерська Р.О.), іноземної мови (зав. Поліщук Г.І.). Допомагали обладнувати кабінети  учні і батьки.Працювали у школі викладачами української мови  Бабченко В.Я. і Різніченко Н.П. Вони самі щиро любили рідну мову й пропагували поважати українське слово сотням своїх вихованців. Педагоги до останку віддавалися улюбленій справі, тому й мали великий авторитет серед учнівської молоді.

Бабченко В.Я. – учитель української мови і літературиРізніченко Н.П. – учитель української мови і літератури

Після закінчення педагогічного училища прийшла працювати в школу Черняк Н.Г., яка дуже швидко стала одним з кращих педагогів.

Травень 1990 року... До 45- річчя з Дня Перемоги вдячні діївчани та з ініціативи Дятлової Л.О. біля школи спорудили пам’ятник загиблим воїнам-односельчанам. Місце, де стоїть пам’ятник, стало шкільною святинею. В особливо урочисті моменти шкільного життя учні несуть почесну варту біля пам’ятника, покладають квіти, проводять мітинги.З  серпня 2003 року  директором  школи  працював Юрченко  Сергій  Михайлович.З 2005 директор школи  - Дмитренко Тетяна Миколаївна.

Нині школа не стоїть осторонь проблем суспільства. Саме тут, у стінах школи, формуються, набирають знань і морального здоров’я діти, і від школи залежить, чи стануть вони громадянами, гідними своєї країни й свого часу.

З 2005 по 2023 роки керує школою  Дмитренко Тетяна Миколаївна. 

Сьогодні з дітьми працюють 20 педагогів:

учителів-методистів – 5;

старших учителів – 4;

учителів вищої категорії – 10

учителів 1-ї категорії – 5;

учителів 2-ї категорії – 3;

спеціалістів –1  

  Середній вік педагогічного колективу -  45  років.

Майже всі вчителі мають великий стаж роботи в школі. Це енергійні, завзяті люди, які ведуть своїх вихованців у чарівну країну знань. Школа № 92 м. Дніпропетровська прожила  майже 75 років професійного життя. І до цього часу педагогічний колектив постійно крокує вперед шляхами нових відкриттів та досягнень, дає своїм учням знання, дарує натхнення, оптимізм. Кожного року почесні нагороди за титанічну роботу та високі результати знаходять своїх героїв з числа учнів та вчителів закладу. З великим оптимізмом колектив починає кожен навчальний рік і щоразу переконується, що майбутнє України в руках освічених, розумних, щирих та добрих випускників школи.